The article defines pedagogical facilitatiofesn as one of the key factors of teacherіs professionalism that includes both personality features (purposefulness, attitudes, relationships, motives and values), and their use in professional activities and communication (individual style of activity, communicative competence, etc.); as an innovative approach to teaching which promotes interest, cognitive activity, consciousness of the learner, realization of personally meaningful goals in the learning process and setting up creative learning environment. Essential characteristics of teacher facilitation are revealed: understanding and support as foundations for the interaction of teacher and learners as also learners with each other, recognition of the right of each participant of the interaction to have his or her own opinion, recognition of each individual as a unique personality, collective responsibility for decision making. The concept of facilitation is analyzed, according to which the algorithm of educational actions of the teacher is presented as an "Attribution ring" which involves the facilitation of motivation activities, goal setting, search of the subject of knowledge, search of learning methods, search of means of knowledge acquisition, realization of the learning process, and reflection. The features of facilitative communication are outlined; the educational action in facilitative interaction is proved to be determined by the psychological safety and psychological freedom as also by the empathy of the teacher, his or her professional and teaching tolerance and communicative competence, congruence, the creation of conditions for facilitative communication and facilitative influence. The psychological factors of educational action in facilitative interaction are identified: the importance of learning for learners; congruence of the teacher; psychological safety and psychological freedom, creation of conditions for facilitative communication.

Мета роботи - реконструкція пізньочетвертинних кліматичних подій у районах північного і північно-західного шельфу Антарктичного півострова за зміною видового складу, чисельності та екологічної структури діатомових асоціацій у донних відкладах. Метод дослідження - використання кременистих мікроводоростей як біомаркерів геологічних, палеографічних і фаціальних подій. Встановлено причини зміни складу діатомових комплексів у товщі осадків, виконано палеогеографічні реконструкції та простежено хронологію пізньочетвертинних кліматичних трендів в регіоні. Зроблено висновки про основні палеокліматичні події в межах північно-західного шельфу і південної частини моря Скоша. Виділено два кліматичних етапи: "малий льодовиковий період" (900 - 500 років тому) з помірнольодовими умовами і наступний за ним етап сучасного стрімкого потепління.